Переклад:Анотований "Улісс"/Стор 044

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Переклад:Анотований "Улісс"
Джеймс Джойс, перекладено користувачами Вікіджерел
Стор 044
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Примітки перекладача(ів) подаються в Обговореннях сторінок. В перекладі переважно збережена пунктуація Джойса.

з канаркою і двома красунчиками квартирантами. Персикові щічки, смугаста спідниця, грайлива, як дівчатко.
Знехтуваний і безжурний. Скажіть Пату, що ви мене бачили, гаразд? Я пробував
якось підшукати бідолашному Пату роботу. Mon fils, солдат Франції. Я вчив його
співати. Хлопці з Кілкенні — міцні ревучі ножі. Знаєте цю стару пісеньку. Я навчив
Патріса її співати. Старий Кілкенні: святий Каніс, замок Стронгбоу на Норі.
Звучить так. Гей,гей. За руку Неппер Тенді взяв мене.

Гей, гей, хлопці
З Кілкенні...
Слабка, виснажена рука на моїй. Вони забули Кевіна Ігена, але не він

їх. Згадую тебе, о Сіоне.

Він підійшов ближче до моря, вологий пісок обліпив черевики. Свіжий вітер привітав його, граючи на буйних нервах як на струнах арфи, буйний вітер засіяний ясним промінням. Що це я, зібрався йти до самого маяка? Він раптово зупинився, ноги почали повільно грузнути в трясовині. Повернув назад.
Повернувшись, він оглянув берег на південь, ноги знову почали грузнути, в нових заглибленнях. В башті чекає холодна склепінна кімната. Через барбакани стовпи світла безупинно рухаються, повільно і безупинно, як грузнуть мої ноги, повзуть до сутінків по циферблату підлоги. Сіні сутінки, спадає ніч, синя глибока ніч. В темноті під склепінням чекають вони, їх відсунуті крісла, моя валіза-обеліск, навколо столу з залишеними тарілками. Хто прибере? Ключ в нього. Я не буду спати там сьогодні вночі. Мовчазна башта із замкненими дверима поховала їх сліпі тіла, сагиба – мисливця на пантер і його пойнтера. Клич, не докличешся. Він витяг ноги з трясовини і рушив назад вдовж дамби з валунів. Беріть все, володійте всім. Зі мною крокує душа моя, форма форм. Так в місячну сторожу торую я стежку над чорно-сріблястими скелями, чуючи спокусливий потік Ельсінору.
Потік наздоганяє мене. Звідси мені видно. Тоді повертайся дорогою на Пулбег, від води подалі. Він видряпався через осоку і слизькі водорості і всівся на скельний стілець, примостивши ціпок в розпадину.
Розбухлий труп собаки лежав, висолопивши язик, на спучених водоростях. Перед ним – борт човна, занурений в піску. Un coche ensable [віз в піску (франц.)], назвав Луї Вейо прозу Готьє. Ці важкі дюни – мова приливів і вітру нанесена сюди. А там кам’яні піраміди мертвих будівельників, густозаселені щурами-пройдами. Там ховати золото. Спробуй. У тебе трохи є. Піски і каміння. Обтяжені минулим. Іграшки сера Лута [lout – неотеса, грубіян (англ.)]. Бережись, щоб не тріснули у вухо. Я кровожерливий велетень валуни вивертаю

Анотації[ред.]