Петро Конашевич Сагайдачний (Чайковський)/I
| Петро Конашевич Сагайдачний I |
II ▶ |
|
Ми не знаємо анї часу анї місця уродження славного гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного.
Фактом є, що він помер 1622 р. й що довший час побував в острозькій школї, саме тодї, коли там „квітли“ науки. Се мало місце між рр. 1580—1608. Конашевич прийшов до Острога хлопцем. Приймаючи, шо прийшов там в шіснадцятім роцї життя коло р. 1586, то його уродини припадали-б на 1570 р. З того міркування виходило-б, що Конашевич вмирав в 52 р. життя. З історичних джерел ми не знаємо, звідкілля і з якого роду походив Конашевич.
Монах Касіян Сакович, здаєть ся, добрий знайомий Конашевича, написав вірші „на сумний погреб зацного рицера Петра Сагайдачного“. Є се одинокий одноцїльний документ про Конашевича. Все инше розкинене по ріжних джерелах. Ті матеріяли до життєписи Сагайдачного ще необроблені, а навіть незібрані, як слїд.
Отже Сакович у тих своїх віршах говорить, що Конашевич походив зі шляхетських батьків з землї „підгірської, перемиської“. Таке недокладне означеннє місця вказувало-б на те, що Сакович не знав того і написав собі так зі слуху.
Зате лїтописець Єрлич говорить, що Конашевич походив із Самбора.
На тій підставі приймають історики, що Конашевич походив від Самбора і був шляхтичем, а Конашевичем звав ся тому, що батько його звав ся Конон.
До такої гіпотези дала певно притоку ся обставина, що в поминальнику померших, який лишив ся по Сагайдачнім, був вписаний Конон без близшого означення. Може бути, що батько Сагайдачного звав ся Кононом, але з того не виходить, щоб від того Сагайдачний звав ся Конашевич, бо повинен звати ся-б Кононовичем. Та коли вже вигребти Конона, то слїд би сказати, як він називав ся, бо тодїшня шляхта не вдоволяла ся своїм хресним іменем, а дорожила своїми прадїдними назвищами з додатком „придатків“, якими відріжняли ся від себе поодинокі шляхетські роди. За такий „придомок“ не можна уважати слова „Конашевич“, бо в цїлій Самбірщинї, де дрібної шляхти найбільше, — Конашевичів нема. Зрештою сам придомок без назвища немислимий.
Один з мемуаристів хотинської війни говорить, що Конашевич своїм шляхецтвом не хвалив ся.
Та коли поміркуєш, що в тих часах, коли-то людина зачинала ся від шляхтича, така скромність немислима, й коли Сагайдачний навіть шляхетського назвища не зраджував, то очевидно, що такого назвища він не мав і шляхтичем не був. Я провірив, що у шляхетськім селї Кульчицях під Самбором є присїлок, замешканий хлопами. Є тут рід Кінашів. В давнину вони певно звались Конашами або Кунашами. Цїла Самбірщина була колись королївщиною. В королївщинах жилось хлопам далеко краще нїж хлопам — панським підданим. Королївські підданцї відробляли небагато панщини і служили у війську, т. зв. лановому.
З такого то хлопчика Петра Конаша, коли попав у школу, легко було зробити Конашевича.
А що він, заки дістав ся в острозьку школу, мусїв вчити ся у якійсь народнїй церковній школї, се хиба що певне.
До речі буде сказати, що Сагайдачним прозвали Конашевича вже на Сїчи, либонь від того, що добре стріляв з лука. За тим промовляє одна старинна гравюра, де представлено Конашевича на конї з сагайдаком на плечах, повним стріл.
В тім часї, як Сагайдачний прийшов до Острога, — острозька школа стояла дуже високо. Острог був під той час осередком просвіти й культури на цїлу Україну. Тут розвивав ся Острозький кружок учених Українцїв. Між ними були Герасим і Мелетій Смотрицькі. Обидва вони управляли острозькою школою. Жив тут тодї Демян Наливайко, духовник кн. Константина Острозького, великий оборонець православної церкви.
Під проводом таких учителїв діставав освіту Конашевич „час немалий“, як впевняє Сакович. Вони вміли впоїти в його серце сильну любов до рідної православної церкви. Усї мемуаристи признають, що Конашевич любив безмежно свою церкву аж до смерти.
Вийшовши з острозької школи, Конашевич побував якийсь час у київського православного вельможі Стефана Аксака гербу Акшак, не знати лише, в якім характері: чи в надворній командї, чи в канцелярії, чи може яко вчитель його дїтей.