Повна збірка веселих віршів/Хмельницький з Ляхами

Матеріал з Вікіджерел
Повна збірка веселих віршів
Степан Руданський
Приказки про звірів (байки)
Хмельницький з Ляхами
• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Хмельницький з ляхами
Джерсі-Сіті: «Свобода», 1915
Хмельницький з Ляхами.

Стали колись Хмельницького
Ляхи підмовляти,
Щоби нашу Україну
З Польщею зєднати.
 А Хмельницький їм говорить:
 Сядьте, добрі люде!
 Послухайте мою байку,
 Чи правдива буде?…

Ото був собі господар,
Мав одного сина,
І любив він його щиро,
Сказано, дитина…
 Любив його, як дитину,
 Годив, як панятї;
 Але в того чоловіка
 Був і вуж при хатї.


І бувало, як дитина
За обід сїдає,
В тую пору із-під печи
І вуж вилізає…
 І що дитя йому кине,
 Що само упаде,
 Вуж полїзе, позбирає,
 Вуж і тому радий!…

Але раз дитя почало
Із вужем дрочитись;
Дрочило ся, дрочило ся,
Далї стало битись.
 Вуж до піни розізлив ся,
 Укусив дитину;
 Аж надходить і господар
 В ту лиху годину.

Як ударив по вужови,
То хвіст і остав ся,
А вуж живий, та безхвостий
У норі сховав ся…
 Нема в хатї вже дитини,
 І вужа не стало;
 А тимчасом господарство,
 Як вода, спливало.

В рік ісплила вся маєтність,
Всї його пожитки,

Та й вже на нїм не осталось
Нї рубця, нї нитки.
 Іде бідний до ворожки;
 Сьвітить вона сьвічки,
 Посидїла, погадала,
 Каже: „Чоловіче!

Мав же, — каже, — чоловіче,
Ти вужа хатнього!
Все богатство, вся маєтність,
Все було від нього.
 А як ти з ним посварив ся,
 А може й побив ся,
 То ото-ж ти через теє
 Усього лишив ся!…”

Повертаєть ся господар
До своєї хати,
Прислонив ся коло печи,
Тай став вужа звати…
 Вилїзає вуж безхвостий,
 Тай став говорити:
 „Нї вже, — каже, — чоловіче,
 Разом нам не жити!

Коли ти на мене глянеш, —
Зараз пригадаєш,
Що до віку через мене
Ти сина не маєш!

 Коли-ж я на тебе гляну,
 Зараз пригадаю,
 Що до віку через тебе
 Я хвоста не маю.

Буду тобі, чоловіче,
Все добро робити,
Але разом із тобою
Я не буду жити!…”
 Оттак воно, добрі люде!
 Польща — то дитина,
 Король польский — то господар,
 А вуж — Україна!…

 
——o——