Позашкільна освіта (1918)/Народні Доми. Народні свята
| ◀ Музеї. Екскурсії | Позашкільна освіта під ред. С. Русової, Ю. Сірого, Я. Чепиги і С. Черкасенка Народні Доми. Народні свята |
Організація позашк. освіти ▶ |
|
Ми оглянули, скільки ріжних засобів утворила практика життя для переведення серед молоді і дорослого люду освіти. Таких засобів може бути ще більше, бо їх витворюють ріжні умови життя, ріжні змагання людности до освіти. Але які б вони не були, для переведення їх потрібно перш за все відповідне помешкання, своя власна хата, де могли-б закластися всі інституції потрібні для позашкільної освіти, де-б задовольнялися освітні потреби і де людність почувала-б себе вдома, а не в приймах, не в чужому будинкові, з якого що-дня можуть викинути всі придбані нею скарби. Для позашкільної освіти потрібні „Народні Доми“. Вони можуть буті малі, для потреб одного села, можуть бути великі, задовольняти потреби цілого району. Кожна „Просвіта", з перших часів свого істнування мріє про свою власну хату, куди члени товариства (а воно має об‘єднати всіх мешканців села) могли б прийти, або самим почитати газету, або послухати як її читають, побалакати про цікаві події громадського життя, зробити співанку і поспівати хором. Де з бібліотеки можна взяти книжку і тут же її прочитати.
Такий Дім нетрудно улаштувати на селі. Досить знайти хоча-б одну кімнату; тут будуть шафи з книжками, столи з лавами і стільцями. На стінах портрет Кобзаря і ще кого-небудь з улюблених письменників. Одна стіна залишається порожня, біла, в ті дні, коли провадяться читання, на ній відбиваються малюнки лихтаря. По других днях, в визначені години тут за столами провадиться вечірня школа грамоти і додатковаго знания. По суботах тут хор має свої співанки і де-коли улаштовує співочі вечірки. Так в маленькому обсягу може роспочатися діяльність Народного Дому з тим, щоб надалі, постійно приваблюючи до себе все більше людей, ширити і свої завдання і своє помешкання.
Звичайно, Народні Доми будують і одразу ріжного розміру і ріжного типу, в залежности від тих громадських інституцій, які його закладають. До сього часу найбільш організовано Народних Домів ріжними кооперативами; вони давали матеріяльні засоби, вони сами користувалися сими будинками для своїх завдань, — улаштовували в них свої крамниці, свої комори, свої контори. В усіх випадках вони йшли назустріч бажанню самих селян, що сами цілим селом підвозили матеріял, давали своїх робітників (на Таврії) і Дім виростав прямо з рук селян. По других місцях селяне складали свої кошти і зверталися до Земств і до Уряду за запомогою, — чисто техничною. Поки—що життя назначило три типи Народних Домів: І. „Просвітянський” — невелика хата в 5 кімнат: 1) для бібліотеки — читальни; 2) для вечірньої школи; 3) чимала хата для прилюдних читань, для театральних вистав; 4) читальня і клюб; 5) кімната для завідуючого; крім того — прихожа — роздягальня і кухня, де живе сторож. Коло хати — невеличкий садок. Землю під Народні Доми можуть давати і сільська громада і землевласники і уряд. Такий невеличкий дім може по теперішнім умовам коштувати тисяч 30-40, в залежності від матеріялу. Бажано, щоб усі типи Народних Домів будувалися в народному стилі і сей перший, найменший, — яко мога більше наближався-б до вигляду чепурної хати. II. Тип будинку вже більшого і по розміру самих кімнат і по кількости їх, в ньому може бути вже однією інституцією більше — музей; крім того в ньому може міститися споживне сільске товариство зі своєю крамницею. Мусить бути хоч невелика комора, щоб складати лаштунки театральні, тут-же мусить бути кімната для помічника, або завідуючого споживчими організаціями. Сей Народний Дім вже є районний на кілька сел. „Народний Дім, каже один з відомих діячів по позашкільній освіті д. Данилевський (з Харькова) — то є місцевий центр для народної позашкільної освіти на селі, або в невеличкому місті. Тут об‘єднуються ріжноманітні інституції — читальня, авдиторія, бібліотека, чайна, театр, тут задовольняються всі вимоги що до гарних, корисних розваг і всі освітні змагання, сюди приходять і окремі особи і цілі родини, діти і старі, се їх улюблений клюб, де все просто, зрозуміло й приязно, і мешканці міста дуже скоро зрозуміють усю принадливу користь Народного Дому[1].
Коли, дивлючись на Народний Дім, як на об‘єднуючий центр, перший раз виникає питання, чи не зручніше для мешканців більшого міста мати ріжні інституції відокремленими по ріжних кінцях міста, щоб люди могли хоч чим небудь задовольняти своє бажання освіти, — в такому разі треба пам‘ятати, що об‘єднання позашкільних інституцій робиться не лише за-ради економичних міркувань, а з за того, що позашкільна освіта взагалі має гармонійну організацію, яка і складається з ріжноманітних закладів, і всі вони роблять суцільний вплив. По великих містах, де один Народний Дім не може бути центром для всіх мешканців, мусить бути організовано 2-3 Народних Доми з цільним складом організацій. А там, де на се не вистачає коштів, звичайно мусять бути районні авдиторії і народні читання. Є навіть у нас не Вкраїні і такі великі села, що вимагають подвійної організації окремих інституцій і може бути один центральний чималий Народний Дім і другий маленький на другому кінці села.
Організуватися Народні Доми мусять з ініціятиви самого народу, мешканців тієї або иншої місцевості і коло урядування ними мусить стояти не одна особа завідуючаго, а хоч невеликий колектив з тих людей, які ведуть ріжні справи в ньому, представників тих організацій, які дають на Дім кошти, і тих, які провадять позашкільну освіту в районі. Тут ми даємо проект статуту такого невеличкого гуртка, або товариства, яке закладається коло Народного Дому.
Що до самаго будинка Народного Дому, то звичайно, поки се — найнята хата чи дім, його пристосовують можливо краще до завдань просвітних. Але, коли його навмисне будують, то для сього вже вироблені ріжними земствами і кооперативами більш менш обмірковані пляни. Так, Ярославське земство пропонує невеликий дім в місцевому стилі, заля для вистав невелички — на 200 осіб (150 міст сидячих, 60 стоячих). Заля поділена рухливою перегородкою на дві нерівні частини, — менша одведена під читальню, більша під чайну. В читальні може міститися коло 50 людей (12×9). Друга частина зачиняється розсувними щитами, які в часи вистави уявляють портал перед сценою; се — сценичний магазин, де ховають лаштунки і всі театральні знаряддя. Сими-ж щитами одмежуються невелички уборні для артистів. Бібліотека коло читальні — має вікно, через яке подаються книжки. З другого боку в чайну теж зроблено вікно, через яке подають куфлі чаю із так званої кубової хатки. Коло сієї хатки проходять сходи до кінематографичної будки і на горище. Круг залі йде тераса або кулуар, куди одчиняються двери читальні, чайної й залі. Коло головного входу невеличка кімнатка — роздягальня і вона ж курильня, де люди курять, щоб не напускати диму по усіх хатах. В роздягальні міститься каса і фільтр води для пиття. З роздягальні двері в контору, се — або кімната для завідуючаго, або контора кооператива, де збіраються наради товариства, що утримує Народний Дім, по другий бік роздягальні кімната сторожа з плитою, на якій можна варити страву для завідуючаго і сторожа. Далі йде чорний хід через вузенькій коридор, який веде в чоловічу й жіночу уборну. В коридорі прироблено кран — умивальник, щоб люди могли помити руки. Поруч з кімнатою сторожа крамниця кооператива. Усіх грубок на такий будинок 7, з них 4 одведені в залю. Такий Дім займає 65 □ саженів і коли збудований з дерева, то має обсягу 120 □ саженів і може коштувати 7200 крб. Коли будувати з каменю, або цеглин, то буде коштувати 9000 крб.[2]
Позаяк потреби освітні що-далі ширяться, треба се мати на увазі і будувати Нар. Доми так, щоб можна було до будинка прибудувати надалі або другий поверх, або якийсь додаток в 2—3 кімнати. Коло районного Народного Дому обов‘язково мусить бути такий клаптик землі, де можна було б розвести зразковий садок і город, де-учні могли б вчитися провадженню де-яких сільськогосподарських праць. Такий Нар. Дім може коштувати не менше як 50000 карб., а то й більше. Що до ІІІ-го типу, то він має бути вже пишним будинком, справжнім Народним Палацом, який закрашатиме наші вбогі невеличкі повітові міста. Тут уже в великих залях лунатимуть і ріжні виклади, курси, лєкції, тут можна добре організувати театральні вистави і концерти, тут в ясному помешканні Музей може розстановити і розкласти всі свої скарби, тут і школа вечірня може поділітися на відповідні групи, дітвора може вільно закладати свої захисти, а молодь свої спілки. Такий Народний Дім виявить усі гатунки й форми позашкільної освіти, є бібліотека і читальня, де люди збіраються що-дня після праці трошки передихнути і дізнатися, що саме на світі широкому діється і злого й доброго, куди приходять учні „вечірники” щоб прочитати ті книжки, які їм раяв лектор, тут є кімната або дві для сієї саме вечірньої школи з лавами клясовими, з висючими лямпами, з таблицею (клясовою дошкою), з шафою для праць учнів і для їх підручників; є хата, де молодь утворює свій клюб — гарна кімната, чепурно вбрана малюнками самих учнів: тут стоять верстаки, де хлопці вчаться столярства, в кутку лежить мокра глина, з якої хлопці ліплять ріжні ілюстративні твори до того або другого читання; тут шафа з спеціяльно підібраними книжками — найкращі твори мистецької української і всесвітньої літератури. Тут розвішані сіті, стоять ріжні знаряддя рибальські, бо молоді клюбисти люблять рибалити літніми ранками, тут і лижви і скобзуни (коньки) для фізичного спорту; а на стіні — портрет Шевченка, який ласкаво з рями додивляється на ту молодь, що зростає в нових умовах виховання для нового вільного життя, — портрет Глібова, який усмішкувато прислухається, як молодь гарно деклямує його байки, що такий довгий час були заборонені, наче політичні памфлети.
В другій кімнаті — дитячій захист: матері, йдучи на працю, заводять сюди діток на цілий день. В самій найвиднішій просторій кімнаті розташувався районний Музей по природознавству, історії, промисловости. Тут тихо і чепурно, стоять книжки в шафах спеціяльно по отчизнознавству, пояснюючі музейні колекції, тут по суботах та неділях роблять виклади по українознавству і навчають музейної справи. В великій залі з помостом для вистав наготовлені лави для публики, заховані по кутках струменти місцевого народного оркестру, звичайна „Троїста музика“, кобзи і ліри.
Поруч з помешканням велику вагу для Позашкільної Освіти має особа, яка стоїть на чолі Народного Дому. Звичайно, коло кожного Народного Дому закладається Комісія, яка й піклується про нього. В склад Комісії входять усі служачі в Народному Домі, — завідуючий музеєм, бібліотекарь, вчитель вечірньої школи, дирігент театру і хору, робітниці притулку, представник від Клюбу Молоді, від місцевих селянських громад, від тієї організації яка утримує Нар. Дім, лікарь земський чи заводський, який стежить за санітарним становищем будинку. На чолі Комісії — або виборна людина, або, інструктор (районний) позашкільної освіти, бо одповідальність за добре становище всі справ в Нар. Д. лежить на ньому. Господарем, завідуючим порядком може бути або завідуючий Музеєм, або вчитель, бібліотекарь і т. и. На ньому лежить не тільки сама господарська праця, — дрова, вода, чепурність. Бажано, щоб він об‘єднав усіх робітників, утворив атмосферу лагідного єднання круг спільної любої праці, він мусить утворити спільно з усіма робітниками Нар. Дому таку атмосферу, щоб усім було приємно там, щоб усі вважали селі будинок за найдорожчий в селі після церкви і піклувалися за його добробут. Нар. Дім не є тільки будинок, се є інституція, яка об‘єднує всю позашкільну освіту в районі, додає їй суцільности й гармонії, дає їй змогу нормально і широко розвиватися й ширити культурний вплив на людність цілого району. „Ніхто не виходе з Нар. Дому не отримавши од нього хоч що-небудь відповідне розвиткові й вікові кожного“, каже справоздання одного з Народних Домів у Петрограді. Діяльність Нар. Дому все росте і шириться, йдуть до нього люди мов до світлого маяка і набіраються від нього світла. Він стає популярним, можна більш сказати, — він стає рідним і дорогим для кожного, хто до нього ходить. Двері його широко для всіх відчинені, нікому немає переваги, всі рівні, всіх однаково вітають гостинно, всі гості дорогі й бажані; ся прихильність більш за все надить слухачів і учнів”. Вони не бояться, не соромляться своєї темноти, а просто йдуть шукати освіти і можуть тут здобути її ріжноманітними засобами. От через що бажано, щоб кожний район мав свій Нар. Дім і щоб уся праця в ньому наближалася яко мога більш до потреб його учнів, його гостей, щоб кожний мешканець — від малої дитини до старого діда з ласкою казав-би: се наш Народній Дім, наша рідна хата“.
Де-які земства, як, напр., Пермське, — ставило Народним Домам не тільки просвітні завдання, а також економичні: вони мусять народжуватися з іниціятиви місцевої людности, — чи просвіти чи селянського сходу, чи якої другої громадськой організації і до помочі їм мусять перш за все приходити місцеві кооперативи, які і відкривають в Нар. Домі свою крамницю, свою комору; в Народному Домі провадяться місцеві збори громадськи, просвітні, економичні і др. Те земство хоче зробити з Народного Дому центр усьго культурно-економичного життя на селі, чи на заводі, чи в тому або другому районі міста. До сього часу найкраще були організовані: 1) Народний Дім графині Паніної в Петрограді, де, крім звичайних позашкільних організацій, заведена Народна Обсерваторія, ремесничі кляси з трьохрічним курсом і упорядковуються дуже часто ріжні виставки — в 1907 р. виставка мистецьких виробів, в 1910 році електричних знарядь і винаходів. 2) Харьківський Народний Дім, організований, „Харьківським Товариством Грамотности”.B сьому Нар. Домі велика сцена і заля на 1000 глядачів; коло неї багато кімнат для артистів, величезне фойє для спочинку глядачів, чайна з продажем книжок. Такі чайні істнують по багатьох Нар. Домах. Гарний Народний Дім в Київі був організований колишним „Товариством Тверезости”, тепер перейшов до Міністерства Освіти. Має добру сцену, багатий запас книжок і наочних знарядь, але життя в ньому ще не налагоджено як слід.
Біля кожного Нар. Дому бажано мати, як ми вже казали, клаптик землі, щоб на йому розбити просторий двір, де-б молодь могла літом і зімою робити ріжні потрібні і корисні для здоров'я гімнастичні вправи, бо, дбаючи про моральне і інтелектуальне виховання, не можна забувати й занехаювати фізичне здоров'я молоді і при її клюбі бажано упорядковувати ріжні „Січі“, „Соколи“ — для фізичного, а разом з тим і морального виховання міцного працьовитого тіла і смілого, героїчно-дисціплінованого духа.
В Нар. Домі всі сприяючі умови для того, щоб кілька разів на рік упорядковувати народні свята; — се піднімає настрій і робить велике вражіння на все оточення. Народні свята в Галичині вже мають широкий мають широкий розвиток; на одно свято инший раз сходяться не одно, а кілька сусідніх сел, цілі округи. За часи визволення 1917—18 року наш народ організовував маніфестації чудової краси, в них приймали участь і старі і жінки й діти. Усі об'єднувалися в одному настрою волі й краси. І взагалі, свята мають великий вплив на виховання громадського почуття. З давніх давен у нас по селах було встановлено народні свята — храмові свята, які що—року справляли біля кожної церкві, біля кожної найменшої каплички, Були ще так звані парубоцькі кринички, яки освячувалися на Маковія (1 серпня) і парубоцьки громади упорядковували в пошану їх свята. Взагалі, за браком культури, сі свята обмежувалися службою божою та доброю їжою; де-які села упорядковували громадські трапези та ярмарок; тепер можна використати їх в більш культурному напрямкові: зробити цікаву театральну виставу з концертом, або гарний виклад, огляд музею. Такі огляди дуже поширюють свідомість, а весь напрям свята будить ласку до рідного краю, до рідного слова, утворює культурний підвищений настрій замісць сучасного п‘яницького.
Крім народних свят істнували шкільні свята — традиційні „ялинки“, які мали в нас дуже мало культурного значіння, бо на їх заборонено було і рідну пісню і рідну деклямацію; тільки де-не-де з ласки недбалого інспектора дозволялася вистава на українській мові, або серед цілого репертуару Пушкина та Крилова — яка-небудь баєчка Глібова. Тепер сі Різдвяні Свята можна упорядковувати цілком в національному дусі, ялинку можна чи робити, чи ні, — по бажаню організаторів, — але маємо свої колядки, вертеп, свою драматизацію тої або другої зімової казки (Вовк та Лис, Чотирі Доби — Олеся і др). Сі свята організують самі учні, своїми зусиллями, з невеликою запомогою вчителя. Учні вибірають з проміж себе гурток організаторів, самі вибірають діячів, складають програм, роблять відчити. Публікою можуть бути не тільки учні вечірньої школи, а й люди сторонні. Крім того, учні вечірних шкіл можуть взяти на себе ініціятиву організації других свят, напр. — день відкриття Нар. Дому буде що року святкуватися пишним культурним святом — з кінематографичним сеансом, з викладами, музикою й співами. Можна шанувати пам‘ять того або иншого письменника; день Шевченка вже перетворився в національне свято, треба лише дбати, щоб його провадили з відповідною пошаною і змістом. Крім таких хатніх свят, дуже добре було-б упорядковувати літні і весняні свята на свіжому повітрі, маївки в лісі. І тут теж у першу чергу треба підтримувати старовинні народні свята — Івана Купала. — Хай увесь організований хор іде в ліс співати купальські пісні, там коло величезного багаття можна зробити цікавий виклад про митологичне значіння сього свята, про пошанування вогню в історії культури. А потім — хай молодь скаче й танцює до схочу серед таємничого лісу, під ласкаве шелестіння вікових дубів. Молодь мусить знати радощі веселости, хай вона не дивиться на ту культуру, що ми їй несем, як на щось суворе, одноманітно—наукове, хай вона звикає до того, що культурний розвиток — то є гармонійний розвиток тіла й душі, не чернече нищення всяких інстинктів до насолоди, а лише культурне їх задовольнення на грунті постійного змагання кожної людини скинути з себе ланцюги брутально — звірячих нахилів і виховати себе на людину в повній красі сього слова. Так само і на протязі зіми можна улаштовувати кілька вечірок з викладами на початку, з сеансами лихтаря або кінематографа і з співами та танцями на прикінці. Треба, щоб люди на селі, робітники по містах та заводах не тільки прихилилися до освіти, але через освіту зазнали-б кращого життя і в економичному напрямі і в моральному і в естетичному, тоді зблизяться всі верстви нашого народу і життя стане справді людським.
 |
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|