Позашкільна освіта (1918)/Позашкільна освіта в Данії та др. країнах Європи
| ◀ Розвиток і форми позашкільної освіти в Англії і Франції | Позашкільна освіта під ред. С. Русової, Ю. Сірого, Я. Чепиги і С. Черкасенка Позашкільна освіта в Данії та др. країнах Європи |
Книгозбірні і їх організація у нас ▶ |
|
Позашкільна освіта в Англії і в Франції задовольняє потреби робітників по містах і фабриках. Для освіти селянства більше заходів робиться в скандінавських країнах Данії, Швеції, Фінляндії і їх зразок для нас дуже корисний. В Данії освіта дорослого люду й молоді розвивалася разом з розвитком сільського господарства. В 1915 р. вона святкувала 50—літні роковини своїх селянських вищих шкіл. Першим був відкритий селянський університет в 1844 р. зусиллями видатного данського поета і діяча Грунтвіга. Він висловлював і підкреслював таку думку, що найбільш сприяючий для навчання вік, то є юнацькій 18—25 літ, а не дитячий. В сі роки працює вже самостійна думка і цікавість виявляється найширше. В 1819 р. відкрилася перша вища сільсько-господарська школа. В 1850 р. розпочалися перші кооперативи, але перша кооперативна молочарня заклалася лише в 1882 р. В 1913—14 р. вищих шкіл лічилося 71 і вчилося в них 6325 учнів.
Данську вищу селянську школу трудно підвести під ту або иншу істнуючу форму позашкільної освіти. Вона дає загальну освіту, вона готує молодь до життя, запомагає їй виробити певний світогляд, виясняє їй, як найкраще працювати не лише для себе, а й для других, для свого краю: „професорами та вченими можуть бути лише де-хто з людей, казав Грунтвіг: але громадянами, данськими свідомими громадянами ми всі мусимо стати!“ Виробити з своїх учнів таких громадян може лише така школа, на думку Грунтвіга, яка вся буде пройнята народним духом; тільки така школа дасть учням свідомість своїх національних і вселюдських обов‘язків; вона не дозволить їм шукати посад, аби вони були з великою платнею, і залишати свій народ в темряві, без поради і без запомоги. Велике значіння в школі дає Грунтвіг живому слову і самій особі вчителя, який мусить не тільки викладати науку, а так її викладати, щоб учні й розумом і серцем переживали його слова, його виклади. Найкращим виконавцем думок і теоретичних вимог Грунтвіга був Кольд, сам син народа, цілком самоучка, захоплений справою виховання. Вони обоє піклувалися не тільки про навчання хлопців, а надавали також великого значіння доброму вихованню і навчанню дівчат і за-для того одкривали й для них літні школи і серед тих 6325 учнів, яких налічували в 1914 р. було 2858 дівчат. Склад учнів більш селянський, тільки 6% учнів приходять в сі школи з міст. Межи селянськими хлопцями 51% сини заможних селян. Школи сі дуже поважаються в Данії, кожний кчемний хлопець мріє вступити до такої школи. Скінчивши початкову школу, він кілька літ заробляє сам гроші, щоб мати змогу бути в додатковій школі. При кожній школі є бурса, де життя йде цілком так само, як і по селянських родинах. Молодь спить на сінниках в спільних кімнатах, на долівці, їдять дерев‘яними ложками із простих мисок страву свіжу, але теж дуже просту. За всі 5 місяців науки хлопці платять 150 крон (коло 80 крб.) за все утримання і за науку, а дівчата за три місяці 90 крон. Крім того, вступ до сих вищих школ полегшується тим, що уряд дуже охоче видає учням запомогу по 20 кр. на місяць. Так що для вбогих хлопців вся наука і життя за 5 місяців обмежуються витратою в 50 кр. або 27 крб. В 1906 р. 39% учнів мали урядову гапомогу (194000 кр.). З дівчат ще більший % — 55% користуються запомогою. Взагалі, спочатку уряд ставився зовсім байдуже до сих приватних селянських шкіл. Тільки закон 1902 р. призначив запомогу вищим і сільсько-господарським школам в 140000 крон і на запомогу учням 250000. Для такої маленької держави, як Данія, се-сума досить велична. Програм по всіх вищих селянських школах не обов‘язково однаковий, але приближно складається з таких викладів: сільське господарство — 36 год., природознавство — 98, землемірство — 48, математика — 108, данська мова і література — 291, історія данська і всесвітня — 204, географія — 75, данській державний склад — 18, гімнастика — 216. Найбільш уваги звертають на рідну мову й літературу і на рідну історію. Завданням своїм сі школи ставлять не тільки подати учням знання, а, головне, викликати сонну індівідуальність, ласку до краси, свідоме відношення до свого оточення. Організатори сих шкіл думають, що найголовніша ріжниця межи освіченою й неосвіченою людиною в тому, що перша розуміє себе як одну з ланок громадянства, яке має своє певне громадське історичне життя, а друга живе, не розуміючи звязку межи людиною й цілою людністю, межи собою й загально-культурним світом. Через се, бажаючи виховати свідомих громадян, лєктори більш усього користуються історичним методом. На виховання також чимало впливає склад життя в бурсах і в самій школі. Учні мають своє самоурядування, вони обірають з проміж себе одного старшого, який доглядає за всім ладом життя. Щомісяця учні на загальних зборах розмірковують усякі непорозуміння, які можуть виникати між ними. Науці присвячується 8—9 годин на день. Вечорами збіраються всі за-для спільних розваг, читають голосно уривки з видатних літературних творів, співають та грають, а инший раз то й танцюють. В 6 год. ранку всі встають, прибирають свої кімнати, п‘ють каву і готуються до лекцій. В 8 год. всі учні і лєктори збираються в залю, співають молитви й читають уривок з святого письма. Се є єдина релігійна одправа, — Закону Божого не вчать в сих школах школах і не приневолюють ходити до церкви по неділях. Після молитов всі виходять з залі, співаючи гуртом національні пісні й розходяться по ріжних лекціях. Після перших лекцій, учні з ½ години роблять шведську гімнастику, яка дуже часто закінчується національними танками. Дякуючи сьому, в селянське життя Данії повернулися її колишні народні танки і дуже подобаються селянській молоді. Після таких фізичних вправ учні знов вертаються до наукової праці. Після обіда молодь гуляє, їздить велосипедом і має ще инші спортивні розваги. По сих школах звертають багато уваги на фізичне здоров‘я учнів і всяко сприяють йому. Після двохгодичної перерви розпочинаються виклади по природознавству й географії і ручна праця. Вечорами знов — розваги. Ніяких іспитів немає, немає також ніякого загального обов‘язкового пляну. Найкраща з таких шкіл в м. Аскові (з 1878 р.). Крім сих вищих селянських шкіл в Данії чимало сільсько-господарських шкіл, куди вступає молодь трохи раніш — у 16—18 літ. Сі школи дають вже не загальну освіту, а фахову, практичне знання, як провадити сільське господарство; молочарство, кооперативну справу і т. п. В 1914 р. таких шкіл в Данії істнувало 19, і в них 1477 учнів і 212 учениці.
Можна поставити питання, чому ми відносимо сі організовані школи до „позашкільной“ освіти? А тому, що вони мають характерні риси позашкільной освіти, себ-то призначаються для дорослих учнів, які вже пройшли необхідний minimum знання в початковій школі і тепер шукають додаткової освіти, потрібної їм взагалі для життя, з не для того або другого фаху; сі школи не мають сталого обов‘язкового програму, не мають певного академичного року, а впоряджуються по умовам життя учнів, — для дівчат призначаються три літні місяці, для хлопців — 5 зімових. І ведуться сі школи не так, щоб виконати той або инший шкільний програм, а так щоб найкраще підготовити до життя, і, нарешті, ще одна риса сих шкіл, що вони цілком утворені приватною ініціятивою, бо тільки за останні роки мають вони урядову субсідію. От як, напр., заклалася така школа для дорослих в селі коло Роскіле: самі селяне попрохали теперішнього її директора організувати школу і дали йому на се в борг 150000 крб. з тим, що перші 2 роки він не виплачує їм ніяких % на борг, а потім платить 4½% і повернуть гроші мусить на протязі 14 років. Крім того, організатор узяв у банку позичку на 20000 крб. на 20 літ по 4% та ще у знайомих своїх позичив 10000 крб., себ-то зробив усього боргу на 45000 крб. Але се його не лякає, бо вже на перше літо прийшло до нього на літні курси 150 дівчат і жінок. Звичайно, біля кожної школи складається невеликий гурток, який і бере на себе обов‘язок утримувати в доброму порядкові школу. Так провадиться освіта дорослих і в Данії і в Швеції і в Фінляндії. В Данії взагалі селянська освіта стоїть дуже високо. В кожному селі свій Народний Дім. Школи упорядковують з‘їзди, свята національні. Центр вищої освіти в Копенгагенському Музеї при Університеті, де виробляються всякі знаряддя для шкіл, де читають виклади про найновіші педагогичні течії, в часи літніх вакацій тут організуються курси для вчителів по ручній праці, упорядковуються шкільні екскурсії. У Фінляндії вередній вік учнів — 22 роки, наука провадиться лише зімою і спільно вчаться хлопці й дівчата. Крім загально-освітного програму тут вчать гігієну, господарство, шитво, ткацтво (для жінок) і теслярство (для чоловіків). Велику увагу звертають на розвиток естетичного почуття, всі кімнати вбрані красиво, по стінах розвішані мистецьки твори фінських малярів. Щоб їх постачати для всіх шкіл, у Гельсініфорсі істнує окреме товариство митців і педагогів. Таких селянських шкіл данського типу в Швеції заведено 30, у Норвегії 5 і в Фінляндії 5. Їх характерними рисами можна визнати те, що вони об‘єднують хлопців і дівчат досить пізнього віку — 18-25 років, що вони здебільшого мають інтернати і через се значно більший вплив на виховання молоді, що вони, хоч і платні, але цілком доступні вбогому селянському людові. Такі школи дуже бажано завести у нас на Вкраїні, де селянство само прагие знання і радо піде на зустріч сій справі грошовою допомогою. Цікаво ще відзначити одну форму позашкільної освіти, се — мандрівні виставки мистецькі, що організуються в Германії „Комітетом росповсюдження мистецтва по селах“, який склався в 1911 р. в Берліні. Комітет сей складає ріжні колєкції для мандрівних виставок, так — колєкція № 1 має завданням показати малюнки для окраси кімнат. Тут 123 малюнки вже вкладених в рями; № 2-й і 3-й — усе невеличкі картини для складання альбомів, для роскладання по столах. В колєкції № 4 крім малюнків — 300 книжок для дітей і для дорослих, все — найкращі твори поетів і письменників. В № 5 даються малюнки й пляни ріжних селянських будівель. В 6-му книжки й малюнки для пізнання рідного краю. Є ще картини й рисунки для ріжних реместв, книжки й малюнки на сучасні найцікавіші питання. Инколи разом з колекціями їде мандрівной лєктор і читає пояснюючі виклади. Виставка обїхала 24 міста з невеликих міст Германії, де населення не більше 7000. Цікавились виставкою дуже: з 2500 мешк. 1500—1800 перебувало на виставці, на виставках продано було 3000 малюнків.
В Італії про освіту дорослого люду більш усього дбають книгозбірні, ріжні виклади, вечірні школи і т. п. Крім того, істнують окремі товариства, які ставлять собі метою підняти освіту емігрантів, які через економичні умови мусять покидати рідний край і в далеких країнах шукати собі хліба. Сі емігранти здебільшого цілком темні люди, які не вміють ані читати ані писати, не знають нічого про той край, куди вони переїздять і, завдяки своїй темноті, вони там, в Америці, стають до роботи за найдешевшу платню і до б‘ються зі злиднями на чужині, не розуміючи навіть мови своєї нової батьківщини. Курси мають метою навчити перш за все грамоти, потім англійської мови й дати можливо повні знання про той край, куди ті люди їдуть. Сі курси дуже корисні й розповсюджені серед селян південної Італії, звідки більш усього виїздить мігрантів. Що до слов‘янських країв, то краще всього справа позашкільної освіти стояла і стоїть у Чехії. Ся країна завше стояла на сторожі національної свідомости. В 1880 р. організувалося Товариство Лєкцій, яке і упорядкувало цікли лєкцій, заклало Робітничу Академію й центральну Робітничу Школу. Народні Університети почали закладатися з 1897 року. Робітники сами звернулися з проханням до Пражського Університету, щоб при ньому читалися для них популярні лекції. В 1899 р. уряд австрійський вже давав субсідію в 8000 крон. На викладах дозволялися торкатись лише наукових питань, ані в якім разі не політичних, релігійних чи соціяльних. Платня за окремий курс (в 5—6 лекцій) 40 коп. а для робітників 20 коп. Усі курси поділялися на цікли. Так, напр., весною 1901 р. викладався такий цікл знання: Масарик: головні етичні течії сучасні; Краус: Чешські народні оповідання і історія Чехії в освітленні німецької літератури; Веліх: циркуляція крови. Другі лектори читали: Книги Нового Завіту і Евангеліє, Грецькій театр. і т. п. Весною 1909 року читали: Фільософія національности. — Нова сучасна школа. — Дитячі хвороби. — Велика французька революція. Кожний цікл розкладається на 2—3 місяці. За 1905 р. в Празі та її околицях було улаштовано 119 курсів — 714 лекцій. Слухачів було 12.307, Такі-ж лєкції улаштовувалися й по других містах Чехії. В 1903—4 р. у 25 містах Чехії й Моравії прочитано 95 лекцій, на яких було 27.838 слухачів.
В Сербії існували мійські школи для дорослих — урядові (міністерські). Чигалися також і більш популярні виклади для фабричних робітників і для підмайстрів. Викладали геометрію, аритметику, географію, фізику, хемію, малювання, рисування, сербську мову, Закон Божий і ремество, по якому слухач вже працював. Курси було раскладено на 3 роки, а для неграмотних на 4. Таких вечірніх шкіл було в Білграді 5, а по всій Сербії 15. Крім того були ще приватні недільні і посвятні кляси, упорядковані Товариством молодих торговельних служачих. Се товариство ставило собі метою визволити служачих від визискування з боку торговців і, в першу чергу, підняти освіту служачої молоді. Упорядковані були 4-літні курси, читальня й бібліотека і була своя газета — „Торговінський Гласнік“. Крім того, по селах істнували недільні школи і додаткові школи для молоді, яка закінчила 4—клясову селянську школу. Але таких шкіл було небагато.
Найкраще для селянської освіти працювали в Галичині наші українські „Просвіти“.
Львівське Товариство „Просвіта“ за 40 років своєї діяльности так багато зробило на користь освіти свого народу, що має право на видатне місце серед усяких слов‘яських освітних товариств. Львівська „Просвіта“ заклалася в 1868 р., коли вся освітна справа належала виключно клєрікалам з партії так званих „москвофілів“, ворожих до національного відродження русинів. Круг молодої „Просвіти“ з‘єдналися всі щирі народники і поставили собі метою дати українському народові в Галичині освіту на його рідній мові. Розпочали вони свою діяльність з видання української граматики, а далі повернули всі свої зусилля на позашкільну освіту українського люду. За час від 1891 до 1908 року „Просвіта“ організувала 2048 читалень по всіх своїх філіяльних відділах, які працювали завше майже автономно і дуже жваво. В ріжні періоди своєї діяльности „Просвіта“ давала перевагу ріжним освітним справам. В першому періоді, до 1891 р., переважала видавнича діяльність. За 20 літ було видано 450 книжок для народу в кількості 3 мілійонів примірників. Крім книжок видавались часописі, мапи, портрети, так що за один 1911 рік було видруковано й видано 1.657.650 друкованих аркушів, Від продажу своїх видань „Просвіта“ в 1912 р. заробила 30.000 крб. З 1891 року вона береться за книгозбірні, а щоб забезпечити їх матеріяльно, вона коло них організовує ощадні каси, споживчі крамниці й ріжні кооперативні заклади. За останні часи „Просвіта“ провадила економично-просвітну роботу і наслідком того було 540 споживчих крамниць, 339 кредитових кас і 121 зерносховище. Ся діяльність не тільки сприяла матеріяльному розвиткові селян, вона ще з‘єднала їх на грунті громадському, викликала їх політичну свідомість і ті „віча“, які скликала „Просвіта“, були найкращою школою політичної свідомости русинського народу, до того часу цілком занедбаного. Ся-ж економична діяльність значно поширила популярність „Просвіти“, знали її по глухих закутках Галичини, її допомоги запобігали в ріжних культурних, економічних і політичних випадках. В 1913 р. при центральній Львівській „Просвіті“ працювала 21 комісія і 74 філіяльних відділи з 2611 читальнями. Крім того „Просвіта“ скрізь улаштовувала школи, курси, національні свята — жіночі, сільсько-господарські. „Просвіта“ українська і „Matica Ceská“ багато зробили для поширення русинської й чешської національної свідомости.
Що до Болгарії, то там до останніх часів більш усього дбали про освіту Болгарського народу його рідні вчителі, зорганізовані в міцні спілки. Вони заводили чимало і недільних і вечірніх шкіл і постійно запомагали дорослій людності стати на шлях свідомости.
 |
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|