Струни/Том 1/Поклін

Матеріал з Вікіджерел
< Струни‎ | Том 1(Перенаправлено з Поклін. Співанка)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струни. Том 1 під ред. Богдан Лепкий
Поклін (Осип-Юрій Федькович)
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Поклін.
Співанка.

Гей по горі, по високій тройзіль постелив ся;
з України до дівчини козак поклонив ся.
Поклонив ся козаченко з коня вороного:
Нагадай си моя мила мене молодого.

А в неділю рано, рано дівча ся вмивало,
Тай русою та косою личенько втерало,
Утерало біле личко, утерало брови:
Немаж мого миленького, нема вже розмови.

Не плач мила, не плач серце, не плач чорні очи,
Ой, маюж я розмовоньку аж до пізна зночи,
Ой, маюж я розмовоньку, ой маюж я милу:
Висипано надо мною високу могилу.