Привітання життя (збірка)/Привітання життя (вірш)

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Привітання життя
Богдан-Ігор Антонич
Привітання життя
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI

Привітання життя

І день і вік однаково минають. Не задержать
нам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить
і перша в другій спить, обі у третій та, як вежа,,
час виростає й меж не має й нас німить.

Так па минулого й майбутнього раменах
повішено, мов плахту, долю нашу.
Ми — ланцюга поодинокі звена,
ми — відтинок малий зі стрічки часу.

Це наших днів звичайна тут дорога;
не падає ніщо до безвісти води.
Віддати треба нам життю щомога,
а треба кожному ще поки молодий.

Тепер ще квітка дійсности надією цвіте,
не кидає ще тіні дерево зневіри.
Хоч знає, що морози, серце вірує проте
і ліктями ужитку правди ще не мірить.

Для молодих плечей легкий є неба вюк,
в одноманітности не явиться нам позіх.
О, не словами уст, але словами рук
співати будем пісню на життя порозі.

Вітай життя! Що біль даєш і щастя і красу
і сум і горе. В мені юний пал не вмер ще.
Вітай життя! І на привіт тобі я понесу
мяке та в панцер крицевий закуте серце.