При камяному затонї/III

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
При камяному затонї (1891
Олександер Колесса
III
 Завантажити у Завантажити роботу у форматі PDFЗавантажити роботу у форматі ePubЗавантажити роботу у форматі TXTЗавантажити роботу у форматі MOBI
Цей текст написаний желехівкою.
III.

Заходить сонце : мерехтить
В Днїпрі огнянеє проміне,
Голубе чистеє склепінє
У срібнім зеркалї блищить.
Темнїє сьвіт, байрак нїміє,
Дрімають береги круті,
Шепочуть филї у руслї.
Аж глянь: на филях щось лелїє
Немов хмаринка на блакитї;
Росте, і мов лебідка крила
Байдак порозпускав вітрила.
За ним бач другий, третий, пятий,
Десятий виринає з филї
І як-би нтацтво те крилате
Обсіли беріг: „Гей! судна
„Припинїть, на беріг знесіть збрую,
„Кругом розставить вартових!“ —
Дає порядок старшина.
І тихий беріг оживив ся !
Рядом на кручах Днїпрових
Засяли огнї, загула
Дружина ; гомін покотив ся
Лунов по сугорбах дрімучих.

При ясних від багаття лучах
Козачі постатї роять ся :
Одні вечеру готовлять,
А другі раді-б погуля́ть —
До кобзаря юрбов товилять ся,
А він знай грає-промовляє,
Та пісьня льлє ся невесела
І темнов хмарков сповиває
Козацькі серця : не оден
Згадав си ненечку стареньку,
Сестричку рідну жалібницю,
Дївчину — ясочку вірненьку;
Покинув їх. Чи їх побачить?
І закрутились у козачих
Зріницях сльози. Завтра рано
Ударять в похід тарабани,
Заграють сурмачі до бою,..
А за кого і з ким мем битись?
Чиєї правди боронити?...
Румяне сьвітло обливає
Козацькії лиця гордії,
Але в їх серцях не витає
Проміне золоте надїї...
 А тим часом на небо синє
Не місяць виглянув румяний,

То піднялась мітла огняна,
На запад із востоку лине,
А біла хмарка коло неї
Мов стать блїда у довгій свитї
Несе походню по блакитї;
Мов ґенїй волі се летить
З ясенним лу́чивом в руках,
Щоби в дрімучих ще серцях
Свободи искру запалить!…
Важка трівога скрізь обняла
Козацьке військо: „Не гаразд
„Ворожить нам отся проява“.
— „Відав не чиста наша справа“.
„„Відав нам завтра Бог не дасть
Побіди““. Так си гуторить
Козацтво, і лячно споглядає
На небо, що́ немов горить…
А поміж ними ся звивають
Кречовського буйні молодцї
І своє зерно засївають:
„Глядїть на сю страшну походню:
„То небо каров нам грозить,
„Що ми єднаєм ся з панами,
„Що ми віру й честь народню
„Толочимо, і йдем точить

„Козачу кров: се зрада! зрада!
„Брати! Зберімо „Чорну раду“!
„Наш гетьман зрадник! Він вже спить
„Із старшинов та лизунами;
„Не вчує нас! Скликаймо-ж раду!“
І понесли ся мов на фили
Із уст до уст слова досади,
І тисячі загомонїли:
„Мерщій, молодцї ! В раду, в раду ! “
 Ой не вірли то сизокрилі
 Клекочуть на степу широкім :
 То раду радять Козаки,
 Пливуть їх речи мов ті филї
 Грізні, шпаркі руслом глибоким.
 На площинї огонь налає
 Червоним блеском румянить
 Завзяті лиця. Виступає
 Кречовський з гурту на майдан,
 Товариству кругом вклоиив ся
 І як-би срібний голос дзвону
 Так реч єго ся полила́ :
 — „Нехай вас, братя, не гнївить
 „Отся немудра моя мова:
 „По тій самій струї Днїпровій,
 „Що нас ту нинї принесла,

„Аж до „Камяного Затону“
„Колись то славнії батьки
„Свобідні, вольні Козаки
„Плили на пострах Бісурман,
„Сьвятую віру боронили:
„Тодї і слава їм: сьвітила
„Та з неба місяць золотавий;
„А гляньте лиш що сьвітить нам
„Покірним підпанків рабам?!
„Де-ж прадїдна подїлась слава?
„Продав ї Барабаш Ляхам...
„Продав її. А ми за ним
„Неначе череда ягнят
„Ідемо мовчки тим самим
„Неправим шляхом, і поможем
„Ляхам над братьми ся знущать?
„Ш! Скорше голови положим!
„Молодцї! Гетьмана нового
„Поставмо, а тоді з Богданом
„Хмельницьким рука в руку станем
„На ворога!“ — „Чи ви ся Бога
„Не боїте ? ! “ — загомоніло
Козацтво. — „А сьвята присяга?
„Ми-ж королеви присягали
„Служить під гетьмана рукою !“

— „Присяга?“ — Ганджа промовляє:
„Як ворог зимне вістрє стали
„Приложить вже до твої груди
„І скаже ти : ну-ж присягай,
„Що ти мене любити будеш,
„А нї, то гинь ! то загибай !
„Чи се присяга?... Так брати!
„Дивіть: на небі вже свитає,
„Мерщій збирайтесь до походу
„І йдіть над річку „Жовті Води“.
„От там на лїво повіває
„Шовкова ляцька хоругов,
„На право розложив ся знов
„Хмельницького табор козачий.
„Одні ідуть пірвать окови
„Неволі, що́ всю Україну
„Гризуть, лоточуть аж до крови,
„Ідуть за свій убогий рід
„Безчещений гордим маґнатом,
„Ідуть за віру умирати!...
„А другі їм готовлять кару,
„Що́ сьміли зойкнуть під ударом !
„Із тими й ви ся получіть,
„Та в біле тїло свою збрую
„Гень аж до серця затопіть!


„Бо так присяга вам велить,
„Бо так ваш славний гетьман каже...
„Панам ви добре помагайте
„Та нагороди сподівайтесь :
„ Та й вдячні-ж, вдячні-ж бо вони :
„Кого не посадять на паль
„То спражуть певно на огни!“
 — „Досить, молодче! Вже досить!“
 Мов грім козацтво гомонить...
 „При тобі правда! Най жиє
 „Богдан Хмельницький! Смерть панам!
 „Смерть! Смерть всім панським лизунам!
 „Най гине зрадник Барабаш!“
 І мов страшнеє полумінє
 Понеслось шпарко по рівнинї.
 Одною думков запалали
 Козацькі серця. На судна,
 Де гетьман спав і старшина,
 Ввалилась лютая громада,
 І ляцьких підлизнїв карала
 Без милосердя, без пощади;
 Червоні ляцькі хоругви
 Подерши вергли у Днїпер :
 „Проч! Проч нікчемнії знаки
 „Рабства! Ми-ж вольнії тепер!“


 Сходило сонце із-за гаю ;
Козацтво кинувши судна
З роботи мовчки повертає :
По бурі стала тишина́...
Аж враз від „Жовтого“ десь „броду“
З пораяним леготом несесь
Сумний звук сурм, та по земли
Гармати глухо заревли...
— „Мерщій, молодцї, до походу!“
Взиває Ганджа. „Там стають
„Вже Козаки на бій кровавий...
„На скору нашу поміч ждуть...
„Заграли сурми на трівогу...
„Мерщій, молодцї: Гей в дорогу!“
— „Ти Ганджо, старшинов нам будь“.
Козацтво згідно згомонїло
І потягло на поле слави...
 Нїм сонце підняло ся д горі
 Дими клубили ся по полї:
 То ся козацтво спільно боре
 Протів неправди і неволї.
 Іще вечірним, тихим сьвітом
 Погідне небо румянїло,
 А Тясьмином кров панська плила.
 І ґенїй волї України
 Присьвічував страшній „Руїнї“....