Рай і поступ (1899)/Думки старих Персів про втрату і повертанє раю

by Михайло Драгоманов

◀ Старі оповіданя про райські віки та райські краіни

Рай і поступ Михайло Драгоманов Думки старих Персів про втрату і повертанє раю

Думки старих Жидів про йіх будуще райське царство ▶

Львів: 1899

2. Думки старих Персів про втрату і про повертанє раю.

Подібні до виложених вище думки мали у старих, до-християнських віках майже всі письменні люде. Але були вже й тоді такі, що доходили до значно відмінних думок. С таких людей цікаві ті, що складали святі книги старих Персів.

Тепер Перси належать до віри магометовоі, котру вони переняли від Арабів (почав ту віру проповідати Магомет, 600 років після Христа). Як прийшли в Персію війною Араби магометанці, у 650 році після Христа, то ті Перси, що не хотіли покидати староі персидськоі віри, мусіли тікати с своєі землі. Кілька сот тисяч таких Персів утекло в Індію і принесли туди с собою частини з своіх святих книг. Тепер наші европейські учені прочитали, надрукували і переклали ті частини на ріжні своі мови і по ним можна знати, яка була стара персидська віра.

Віра та цікава тим, що вона признавала двох богів — Ормузда, світлого й доброго бога, та Арімана, темного й злого бога. Ормузд буцімто сотворив усе добре для людей: світло й тепло (сонце, місяць, зорі, день, огонь), воду чисту, землю рівну, всякі користні людям звірі (вола, собаку і так далі) та рослини, — а Аріман сотворив темряву, холод, ніч, слабости, смерть, гадюки, оси, тернє і так далі. От тепер на світі боре ся сотворінє Ормузда та Арімана, тай самі вони борють ся. (І в нашім народі росказує ся подібне, напримір: як бог і Сатанаіл у купі землю творили та як Сатанаіл хотів обдурити бога, і з того вийшли гори; як бог сотворив чоловіка, а Сатанаіл єго попсував, і таке инче. Ті оповіданя зайшли до нас від Персів і, звісно, по дорозі значно змінили ся). Певно, с початку Перси думали, що обидва боги рівні силами, але потому вони почали вірити, що Ормузд таки дужчий і тілько до часу попускає Аріманови, а нарешті побідить єго, і тоді на світі буде саме добро.

У святих персидських книгах написано, що Ормузд, як сотворив світ, то пристав поділити ся з Аріманом добою девять тисяч років. Аріман попсував світ, сотворивши все зле, але під конець 9000 років стратить усю свою силу і буде або вбитий, спалений, або, як каже одна книга, покорить ся Ормуздови і стане сам першим єго слугою. Але й перед тим Ормузд посилає на землю, або збуджує межи людьми лицарів, що побивають зміів, котрих Аріман посилає на лихо людям. Ормузд післав раз пророка свого Зороастра, що дав людям заповіди, як устоювати против Арімана. Найбільша с тих заповідей: говорити правду і поступати по правді, бо правда то світло, Ормуздова річ, а брехня то темрява, Аріманова річ. Ще велить Зороастр людям усяко працювати, аби росплоджувати сотворінє Ормузда, а нищити сотворінє Арімана.

У святих персидських книгах розказує ся і про те, як попсував Аріман житє людське, котре Ормузд хотів сотворити добрим. Аріман підвів першу пару людей до брехні, до того, що вони почали говорити, що світ сотворив не Ормузд, а Аріман, а далі стали вбивати все живе і робити все недоладне. Але-ж Ормузд був милостивий до людей, як хто був межи ними праведний. Так один с таких праведних, Джім, був царем над силою народу і жив у райскій краіні, Аріяні, де не було холоду; він розширив копєм, що дав єму Ормузд, тоту землю та розплоджував добре, Ормуздове сотворінє. Але с часом Джім почав брехати і тим дав Аріманови силу над собою і над Аріяною.

Що́ далі стало ся з Джімом, про се персидські книги, писані в ріжні часи, росказують не враз. В однім місци росказано, що після того, як Джім почав говорити неправду, то від него відлетіла царська сила, і Аріман єго вбив. У другім місци говорить ся, що Ормузд таки пожалував Джіма, — сказав єму, що Аріман напустить на землю голод, і навчив єго обвести частини землі муром, зібрати туди найліпше сотворінє і заперти ся там. Сю частину землі, дійсний рай, звуть святі персидські книги Вар, і кажуть, що там і доси живе Джім із своім народом; що там не ма ні слабости, ні каліцтва, ні нічого негарного в тілі; нема сварки, ані ненависти, ані ошуки, ані бідности; там світить своє світло, а чудова птиця виспівує святий закон божий там день довгий як рік, і за кожді 40 років від кождоі людськоі пари родить ся нова пара. Деякі кажуть, що Вар отворить ся, як прийде час остатноі боротьби Ормузда з Аріманом, і тоді Джім із своім народом буде побивати слуг Арімана, межи ними й страшенного змія-дракона. Усі-ж персидські святі книги говорять в одно, що під конець назначеноі Ормуздом доби появить ся післанець єго Созіох, котрого породить чиста дівчина від Зороастрового сімени, що зберігає ся у сьвятій воді, куди та дівчина прийде купати ся. Той Созіох подужає Арімана. Тоді мертві оживуть і настане вічне, щасливе і праведне житє. Деякі додають, що світ сей очистить ся від усего лихого вогнем, і що після воскресенія мертвих люде не будуть потрібувати йіди і не будуть кидати від себе тіни.

Із грецьких записів ми знаємо, що такому вірували Перси вже поверх 300 років перед Христом і, певно, до подібноі віри дійшли були ще далеко давніще.

Така персидська віра годила ся з думками подібними до виложених вище, що тепер людям гірше жити, ніж було колись, за райських часів, або ніж живуть вони в райських сторонах, але все таки та персидська віра не лишала людей без надіі: вона навчала йіх бороти ся з лихом і подавала надію, що нарешті жерело всего лиха буде знищене. Сим персидська віра богато послужила людському поступови, бо Перси межи 550 і 336 роком перед Христом кермували усею західною половиною Азіі, тай потому, хоть старе персидське царство розвалили Греки, тота персидська віра лишила ся і з неі богато думок зайшло до инчих народів, межи ними і до Жидів.

Жиди напевно взяли від Персів думку про діявола — супротивника божого, через котрого буцім-то „увійшла в світ смерть.“ Такі слова находимо перший раз у жидівській книзі, що звеся „Премудрість Соломонова,“ але була писана вже не по старожидівському, а по грецькому, то є в усякім разі після того, як Греки у 330 році перед Христом завоювали персидське царство, котрому були піддані і Жиди та поселили ся і в жидівській землі. Ще швидче Жиди могли взяти від Персів і оповіданє про рай, через Вавилонян, бо в землі Вавилонян Жиди жили одного часу в неволі і там лишило ся богато Жидів і після того, як царь персидський Кир, 538 р. перед Христом увійшов до Вавилона та позволив Жидам вернути ся в йіх землю. Ми росказали жидівське оповіданє про рай в осібній книжочці „Оповіданя про заздрих богів.“ Порівнавши оповіданя жидівське про рай та Адама і персидське про першу пару людей і про Джіма та єго Вар, видно, що Жиди богато змінили в персидських оповіданях, відповідно до своіх думок про бога і світ, далеко нижчих як персидські.

У жидівськім оповіданю говорить ся, що бог Яве зліпив першого чоловіка із землі, вдув єму через ніс душу, насадив для него рай город і сотворив звірів, а далі жінку з ребра чоловіка. В городі бог позволив людям йісти всякі овочі, лише не позволив йісти овочу з дерева знаня доброго і злого, кажучи, що як іззідять вони овоч іс того дерева, то зараз умруть. Але вуж сказав жінці, що се неправда, а що бог Яве лише через те не велів йісти того овочу, аби люде не знали що добре і зле та не стали такі, як боги. Жінка йіла овоч і дала чоловікови, і за те Яве вигнав йіх із райського города, прокляв землю, аби родила усяке тернє, чоловіка присудив, аби жив із землі, працюючи на рілі в поті чола, а жінку прокляв, аби родила в муках діти та аби муж був над нею паном. Не видно ясно с сего жидівського оповіданя, чи спершу люде мали бути безсмертні, чи можна було йім йісти овочі з дерева житя, бо в початку сказано, що межи рослинами в райськім городі були дві: дерево житя та дерево знаня; а далі, як уже росказано, що люде попойіли тих овочів, то говорить ся, що бог Яве сказав (певно, до инчих богів): „по правді, чоловік став як би один із нас, бо він тепер розбирає добро і зло; коби він ще не осмілив ся до того, аби зривати та йісти овочі з дерева житя; тоді він став би безсмертним“. Із сего можна виводити, що люде перше не йіли овочів з дерева житя і не були безсмертні. Се вже була би відміна від персидських оповідань.

Найголовніща відміна жидівського оповіданя від персидських тота, що в персидських оповіданях перший людський гріх — у брехні, в тім, що люде обернули ся до Арімана, яко до вищого бога, а в жидівськім оповіданю гріх — у непослушенстві божій волі, котра не давала людям знати добре і зле. Друга важна відміна тота, що в персидських оповіданях у раю птиця виспівує божий закон, а в жидівськім оповіданю бог власне не хоче, аби люде знали добро і зло.

Далеко вище підняли ся Жиди в оповіданях про своє будуще райське царство, і на ті оповіданя певно мали вплив і персидські оповіданя.