Робітничий співаник/Годї терпіти
| ◀ Не пора | Робітничий співаник Годї терпіти |
Замкнули го до вязницї ▶ |
|
|
Годї терпіти, годї стогнати,
Годї панам догоджати,
Годї дукарські ниви широкі
Грудями щиро орати,
Щиро орати, слїзьми зливати,
Кровю та потом гноїти, —
Нумо селяне, — правдонька встане!
Нумо себе боронити!
З віку до віку ми працювали, —
Паньство в роскошах куняло:
Лихо та злиднї нас посїдали, —
Паньство весело гуляло.
Паньство гуляло, їло спивало
Працю гірку мужикову,
А за оренди в нас забирало
Свиту й останню корову.
З панської ласки, хлїба не їсти!
Мусим щорік голодати,
А хоч у зімку десь по фабриках,
Працї тяжкої шукати.
Степ наш широкий, лїс, батьківщина,
Все за панами пропало!
Годї терпіти, годї стогнати!
Далї терпцю вже не стало…
Прапор червоний в повітрі віє.
Кличе усїх нас повстати. —
Годї на паньство дурно робити
Годї йому догоджати!
Нумо боротись, щоб на Вкраїнї
Зникли пани з дукарями.
Щоб на широкім сьвітї веселім
Люди зробились братами.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1930 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |