Робітничий співаник/Робітнича пісня
| ◀ Жалобний марш | Робітничий співаник Робітнича пісня |
Царі кров нашу проливають ▶ |
|
|
Що-божий день ми встаємо з півнями;
Ще сьвітять ся по містї лїхтарі,
І голод нас жене в підземні ями,
Бо ми на те відвічні шахтарі.
Працює спина, плечі ноги й руки;
Вже й сили нема, а все рвемо кремінь…
Що-ж нам придбав наш труд важкий та
На старість лїт без крихти хлїба гинь! муки?
Поєднаймось з братом брат,
Зачерпім лише по чарцї!
Хай грімлять
Із гармат
Кати наші — працьодавцї,
Розсилають смерти жах!
І ми випємо за згоду,
За братерство, та свободу.
Щоб настала по сьвітах!
З мокрого дна ми добуваєм перли,
Зробили рай ми з рідної землї,
Саміж мремо старцями, як і мерли,
Притьмом здихаєм у кромішній млї…
Крівавий піт з нас капле, ллють ся сльози,
А в домовину ляжем злидарем:
Не нас напоють виноградні лози
І в оксаміт не ми себе вберем.
Поєднаймось з братом брат…
В'ялить нас труд і нужда перед часом;
Кому така голота дорога?
Хто не вважа машинами та мясом
Робітників, дешевих от шага?
Де чудеса, то там і наші сили;
Ми здобували Вавилон новий;
Немов ті пчоли, — меду наносили,
А їсти вибач. бо се мід не твій!
Поєднаймось з братом брат…
Ми тулимось в холодних підземелях:
Там наші хати; носим лахмани…
Товарищують з нами в тих оселях,
Ховаючись від сьвітла, кажани.
Тікаємо ми від гурту з ними в пори,
Не дивимось на сонечко ясне…
Нащо-ж огнем налають наші зори?
Чом сьміливійш завзята не зягне?
Поєднаймось з братом брат…
Що-раз, як ми кров нашу розливаєм
За рідний край, — яка користь кому?
Мерзенно деспота уквітчаєм
Та й молимось як богови йому.
Не стяг війни розвиваймо, а любви;
Пашницею засїймо скрізь поля.
Доволї люд уже потратив крови!
Устане раб, що голову схиля!
Поєднаймось з братом брат…
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1930 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |