Ой Морозе! Морозине, преславний Козаче,
Гей, за тобою цѣла Литва й Украѣна плаче;
Не так тая Украѣна як тоє гердо-війско. —
Гей, плаче, плаче Морозина йдучи рано на мѣсто?
Над-ѣхали Козаченьки, запитали-ся єѣ:
Чого плачешь Морозино йдучи рано на мѣсто?
Ой, не плач Морозино, ой, не плач не жури-ся,
Гей сѣдай з нами Козаками меду, вина напєш-ся.
Чогось менѣ, моѣ братя, мед, вино не пєт-ся!..
Гей, за царскими воротами Гердовійско з Шведом бєт-ся.
А з за гори високоѣ гердовійско виступає —
Гей, наперед Морозин сивим конем виграває. —
Ой, під гору камѣнную покопані шанцѣ;
Ой злапали Морозина, та в недѣленьку в ранцѣ. —
Ой, злапали Морозина, назад руки звязали,
Гей! назад руки звязали-до судара віддали. —
Посадили Морозина на тисовіѣ стільцѣ,
Гей, зняли, зняли з Морозина с чересом червѣнцѣ.
Посадили Морозина та на жоўтім пѣсочку,
Гей! зняли, зняли з Морозина шоўковую сорочку!
Посадили Морозина на високій могилѣ.
Гей! поглядай-ся Морозине по всѣй своѣи Украѣнѣ! —
Украѣна! — — милий Боже, як теє Гердовійско!
Прощай-же ми стара нене и ти любая прічко!
|
