Словарь української мови (1924)/колобродити

by Борис Грінченко

◀ колобок

Словарь української мови Борис Грінченко К колобродити

коловатень ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Колобро́дити, джу, диш, гл. Куралесить. Еней тут добре колобродив і всіх на чудо потрошив. Котл. Ен. Цілу нічку колобродить, за собою челядь водить. Нп.