Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/коновід

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
коновід
Берлін: Українське слово, 1924

Конові́д, во́да, м. 1) Приводящій на ярмарку для продажи лошадей? Коноводи, воловоди, люлешники, табашники, шилники, милники, селяне, городяне, міщане… добрі люде! А сходьтесь, сходьтесь, сходьтесь!.. Я щось скажу“. Изъ выкликанія на базарѣ. КС. 1882. III. 600. 2) Конокрадъ. А вже циганів, отих коноводів… що обдурюють народ, так і не розминешся. Кв. II. 323.