Словарь української мови (1924)/крупи

by Борис Грінченко

◀ крумчати

Словарь української мови Борис Грінченко К крупи

крупина ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Крупи́, круп и крупів, мн. 1) Крупа. Не сягай через крупи до пшона. 2) Мелкій градъ. Гуляє вітер по вулиці, з неба порощить крупами. Левиц. І. 3) Икра рачья. Икра селедки. Вх. Лем. 428. Ум. Крупці́. Еге, крупець! може і м'ясця. Ном.