Словарь української мови (1924)/круто
| ◀ крутня | Словарь української мови К круто |
крутоберегий ▶ |
|
Кру́то, нар. 1) Круто. Круто з'їздити сюдою. Круто спускалась гора. Стор. 2) Съ сильнымъ загибомъ. Круто позагинаті роги. 3) Густо. Круто наварила, — і ложкою в куліші не повернеш. 4) Трудно, тяжело. 5) Сильно. Круто їм буде одвічать. О. 1862. VI. 60. 6) Остро (о взглядѣ). Сив сокіл сидить, круто ся дивить. Гол. Ум. Круте́нько. Садив крутенько гайдука. Котл. Ен.