Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/крявчати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
крявчати
Берлін: Українське слово, 1924

Крявча́ти, вчу́, чи́ш, гл. Каркать (о воронѣ); кричать (о Nucifraga caryocatactes). Вх. Уг. 248. См. Кравчати.