Словарь української мови (1924)/кряжити

by Борис Грінченко

◀ кряж

Словарь української мови Борис Грінченко К кряжити

кряжувати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кряжи́ти, жу́, жи́ш, гл. 1) Усердно работать, не разгибая спины. 2) Заботиться, радѣть. Лежень лежить, а над ним Бог кряжить. Ном. № 1682. Стара, було, так і кряжить за дітьми, щоб ніхто не зобідив. Канев. у. За ним кряжили, значить жаліли, що наче він справний, щоб не рощитать його. Верхнеднѣпр. у.