Словарь української мови (1924)/крякати

by Борис Грінченко

◀ кряка

Словарь української мови Борис Грінченко К крякати

крянути ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кря́кати, каю, єш и кря́чу, чеш; одн. в. кря́кнути, ну, неш, гл. 1) = Кракати 1. Убрався між ворони і крякай як они. Ном. № 5880. Крякнула ворона на ввесь рот. Стор. I. 15. Сидить сорока коло потока та й кряче, та й кряче. ЗОЮР. II. 244. 2) Крякать по утиному. Чорнорябі каченята, крякаючи, у двір садком беруться. МВ. II. 134.