Словарь української мови (1924)/кубло
| ◀ кублище | Словарь української мови К кубло |
кубок ▶ |
|
Кубло́, ла́, с. 1) Логовище. Звіря… в своїм кублі недвижно спочиває. К. Іов. 82. 2) Гнѣздо, преимущественно вырытое въ землѣ, а затѣмъ и всякое. На Благовіщення і птиця не несеться й кубла не в'є. Ном. № 418. 3) Въ переносномъ значеніи также человѣческое жилье. Да чого ти, Марусе, без кубла? Мет. 4) = Бодня. Черниг. г. Ум. Кубе́лечко, кубе́льце. Знайшла ж бо я кубелечко, де утка несеться. Мет. 107. Туга коло серця як гадина в'ється, ізвила кубельце коло мого серця. Чуб. V. 473.