Словарь української мови (1924)/куга
| ◀ кувікати | Словарь української мови К куга |
кугава ▶ |
|
Куга́, ги́, ж. 1) Водное растеніе: Typha? Посунули по синій хвилі поміж кугою в Сир-Дар'ю. Шевч. З чистої річки почнуть підійматься темні пучечки куги. Щог. В. 35. 2) Деревянный поплавокъ къ неводу или иной сѣти въ видѣ небольшого (¼—½ ведра) боченка, а къ переме́ту — чурка изъ древеснаго корня. Вас. 186, 188.