Словарь української мови (1924)/куделя

by Борис Грінченко

◀ кудельний

Словарь української мови Борис Грінченко К куделя

кудеревенький ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Куде́ля, лі, ж. 1) Шерсть, а также плохой ленъ или пенька, приготовленные для пряжи и привязанные на пря́сницю. Куделя вовни. Левиц. Пов. 339. 2) Насмѣшливо: шиньонъ. Якіїсь мучились там птахи (= жінки) з куделями на головах. Котл. Ен. III. 49. Ум. Куде́лечка, куде́лька. Вас. 152. Ви, молодички, не їли, не спали, ночі не спали, — куделечки пряли. Щог. В. 33.