Словарь української мови (1924)/кукати
| ◀ кукан | Словарь української мови К кукати |
кукібливий ▶ |
|
Ку́кати, каю, єш, гл. Куковать. Двоє кукало, а єдно полетіло. Ном. № 13788. Сидить під тином, мов зозуля, та кукає або кричить. Шевч. 430.
| ◀ кукан | Словарь української мови Борис Грінченко К кукати |
кукібливий ▶ |
|
Словарь української мови — К
кукати
Борис Грінченко
1924
Ку́кати, каю, єш, гл. Куковать. Двоє кукало, а єдно полетіло. Ном. № 13788. Сидить під тином, мов зозуля, та кукає або кричить. Шевч. 430.