Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кукукати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кукукати
Берлін: Українське слово, 1924

Куку́кати, каю, єш, одн. в. куку́кнути, кну, неш, гл. О кукушкѣ: куковать, одинъ разъ крикнуть. Вх. Зн. 34.