Словарь української мови (1924)/кукібний

by Борис Грінченко

◀ кукібливий

Словарь української мови Борис Грінченко К кукібний

кукібник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кукі́бний, а, е. 1) Рачительный, старательный. Кукібна молодиця. Павлогр. у. 2) Опрятный; пріятный на видъ. Таке було кукібне, таке було охайне. Г. Барв. 434.