Словарь української мови (1924)/кукіль
| ◀ кукілець | Словарь української мови К кукіль |
кукільоватий ▶ |
|
Кукі́ль, колю, м. Раст. Куколь, Agrostema githago. Лв. 96. Нехай радіє, поки надію серце гріє, поки росте з того зерна або кукіль, або пшениця. Шевч. 554. Вроди, Боже, жито-пшеницю, всяку пашницю, без куколю, без метлички. Чуб. III. 451. Ум. Кукіле́ць, кукі́льчик. Між щирим зерном єсть і кукілець. О. 1862. I. 65. Ой стану я, стану на нивці пшеницею… А я біля тебе буйним кукільчиком. Чуб. V. 574.