Словарь української мови (1924)/кунтуш
| ◀ кунпанія | Словарь української мови К кунтуш |
кунштація ▶ |
|
Ку́нтуш, ша, м. Кунтушъ, верхняя мужская и женская одежда. Взяла очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровий, пішла к Зевесу на ралець. Котл. Ен. Коли син женивсь козацький, доня любо бралась, — той в жупан, а ся у кунтуш любо одягались. Мкр. Н. Гуляй душа без кунтуша, лиха прикупивши. Ном. № 12502. Єремія… був у багатому кунтуші. Стор. МПр. 76.