Словарь української мови (1924)/куній
| ◀ кунишник | Словарь української мови К куній |
кунка ▶ |
|
Ку́ній, я, є. Куній. Куній хвіст. Ном. А він і зажартував, кунію шубочку попорвав; не журися, моя мила, кунія шубочка зашита буде, ми з тобою жити будем. Нп.