Словарь української мови (1924)/куп

by Борис Грінченко

◀ куняти

Словарь української мови Борис Грінченко К куп

купа ▶

Берлін: Українське слово, 1924

I. Куп, меж. отъ гл. 1) Купа́ти. 2) Купува́ти. На місті так: куп, та й луп. Ном. № 10478.

II. Куп, па, м. 1) Купанье. Купалочка з купа вийшла. Мет. 312. 2) Куп-куп-зі́лля. Раст. Convallaria Polygonatum L. ЗЮЗО. I. 119.