Словарь української мови (1924)/купайла
| ◀ купавка | Словарь української мови К купайла |
купайло ▶ |
|
Купа́йла и купа́ла, ли, ж. 1) Имя женскаго существа, упоминаемаго въ пѣсняхъ въ ночь подъ 24 іюня во время празднества Купа́ла. Де Купала ночувала? Упала Купала на Йвана. Грин. III. 125. Ум. Купа́(й)лиця, купа́(й)лочка. На улиці купайлиці (Чуб. III. 195), — т. е. празднуется Купа́ли. Купалочка з купа вийшла та й окропом очі завішала. Мет. 312. В Купалочки три дочки. Мет. 311. Ой Купалочка купалася, на бережку сушилася. Чуб. III. 200. 2) Только: купа́ла. Раст.: а) = Купа́ва. Вх. Уг. 248. б) Tussilago farfara. Вх. Уг. 248.