Словарь української мови (1924)/купина
| ◀ купило | Словарь української мови К купина |
купинястий ▶ |
|
Купина́, ни́, ж. Зелень на кочкѣ среди воды, а также и самая кочка. Пнеться, як жаба на купину. Ном. № 9245. У тебе борода, як у лузі купина. Козак бідний убит лежить на купині головою. Макс. Ой твоя мила у лузі над водою умивається зіллєчком-купиною. Чуб. V. 518. 2) = Купека. ЗЮЗО. I. 119. Ум. Купи́нка. Пошпотався під Нечаєм коник на купинку, зловив ляшок, скурвий синок, його за чупринку. Гол.