Словарь української мови (1924)/купіль
| ◀ купівля | Словарь української мови К купіль |
купільник ▶ |
|
Ку́піль, пелю и плю, м. Купель, посуда для купанья, также вода для купанья. Звеліла принести купіль, налити окропів і почала купатись. Левиц. I. 393. Лучче було мене, мати, в купелі заляла, ніж мя таку нещасливу на сей світ пускала. Чуб. V. 316. Що ти мене, моя мати, в куплю не залляла? Гол. I. 239.