Словарь української мови (1924)/куток
| ◀ кутнянка | Словарь української мови К куток |
куточок ▶ |
|
Куто́к, тка́, м. 1) Уголъ внутренній. Душі грішників пищать, як курчата, та ховаються по всіх кутках. Стор. МПр. 47. Я оступилась та й сіла в кутку. МВ. I. 11. 2) Часть, сторона (села). Ой вечеряй, моя мати, коли наварила, а я піду на той куток, де дівчина мила. Мет. 10. Одна вулиця на однім кутку співала одну пісню, а десь далеко друга й третя. Левиц. I. 17. Ум. Куто́чок.