Словарь української мови (1924)/куточок
| ◀ куток | Словарь української мови К куточок |
кутуляти ▶ |
|
Куто́чок, чка, м. 1) Ум. отъ куто́к. І ніхто не бачив, що мала дитина у куточку плаче. Шевч. 206. І знову на небо, бо на землі горе, бо на їй широкій куточка нема тому, хто все знає, тому, хто все чує. Шевч. 9. 2) Весенняя игра, которая называется еще и мышкою. Чуб. III. 101.