Словарь української мови (1924)/куча
| ◀ куч! | Словарь української мови К куча |
кучанин ▶ |
|
Ку́ча, чі, ж. 1) Куча. Чужую кучу віючи, вочі завсіди запорошиш. Ном. № 10314. Мала́ ку́ча. Игра, въ которой съ крикомъ „мала куча!“ играющіе валятъ одинъ другого въ кучу. КС. 1887. VI. 480. 2) Клѣть для птицъ. Лисичка прибігла і вп'ять украла (курочку); принесла додому, заперла в кучу. Рудч. Ск. I. 20. 3) Хлѣвъ для свиней. Шух. I. 185. Ум. Ку́чечка, ку́чка.