Словарь української мови (1924)/лавиця
| ◀ лаверджет | Словарь української мови Л лавиця |
лавка ▶ |
|
Ла́виця, ці, ж. 1) = Лава 1. Я його кладу на полицю, а він паде на лавицю. Ном. № 13072. Въ гуцульской ста́ї служитъ постелью. Шух. I. 187. У гончаровъ къ ней прикрѣпленъ гончарный кругъ, на ней лежитъ глина, стоятъ жо́рна и пр. Шух. I. 260—262. 2) — сена́торська. Сенатъ, собраніе сената. Кати сидять на лавицях в сенаті. К. ЦН. 208. 3) Подставки для вереті́нника. Шух. I. 149. Ум. Ла́вичка. Усядь, брате, на лавичку, сьорбай добру наливочку. Гол. I. 209.