Словарь української мови (1924)/лавка
| ◀ лавиця | Словарь української мови Л лавка |
лавник ▶ |
|
Ла́вка, ки, ж. 1) Ум. отъ ла́ва. 2) Доска въ ткацкомъ станкѣ, на которой сидитъ ткачиха. Константиногр. у. 3) Ткацкій снарядъ для вязанія начи́ння, то-же, что и стіле́ць (см.) Константиногр. у. 4) Одинъ изъ двухъ гладкихъ продолговатыхъ кусочковъ дерева, находящихся внутри лавча́стого замка́ (см.), посредствомъ которыхъ происходитъ замыканіе. Шух. I. 9. 5) мн. Ла́вки. Длинный рубанокъ. Шух. I. 87, 249. 6) Лавка (торговая), — заимств. изъ великорусскаго. Міщане, що ла́вки в місті тримали, а тепер чи й лавки́ у хаті є (т. е. обѣднѣли). Ном. № 10562.