Словарь української мови (1924)/лавник
Зовнішній вигляд
| ◀ лавка | Словарь української мови Л лавник |
лавниківство ▶ |
|
Ла́вник, ка, м. 1) Членъ стараго городского малорусскаго суда. К. ЦН. IV. 1. 2) Въ цеховомъ братствѣ (на Волыни): низшее должностное лицо цеха, исполняющее второстепенныя обязанности, возлагаемыя на нихъ цехмистромъ. КС. 1890. VII. 92.