Словарь української мови (1924)/ладитися

by Борис Грінченко

◀ ладити

Словарь української мови Борис Грінченко Л ладитися

ладі ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ла́дитися, джуся, дишся, гл. 1) = Лагодитися 1. Умірать ладься. Ном. № 10128. Став пан у дорогу ладитись. МВ. I. 46. 2) = Лагодитися 2. 3) безл. Спориться. Як не ладиться, то й у печі не гориться. Ном. № 1700.