Словарь української мови (1924)/ладний
| ◀ ладнатися | Словарь української мови Л ладний |
ладність ▶ |
|
Ла́дний, а, е. 1) Согласный. 2) Красивый. Ладна баба без єдваба. Ном. № 7516. Прибігаю до криниці, — беруть воду молодиці, — беруть воду, дають пити, не жаль ладну зачепити. Чуб. V. 143. Лужко ж моє ладне, мальоване. Чуб. V. 12. Вона́ йому́ ла́дна. Она ему нравится. Най він любить, а його жадна, най тота зрадить, котра му ладна. Чуб. V. 16. 3) Порядочный, взрослый. Він уже ладний парубіка був, як узяли в москалі. 4) Свѣжій, доброкачественный. Гуцульський кінь стає при достатній паші, ладній і здоровій воді сильний, живий. Шух. I. 78. Ум. Ладне́нький.