Словарь української мови (1924)/ладо
| ◀ ладно | Словарь української мови Л ладо |
ладожник ▶ |
|
Ла́до, да, об. Любовное названіе одного изъ любящихся или одного изъ супруговъ (въ поэзіи). — Царівно, мостіте мости, ладо моє, мостіте мости! — Царенку, вже й помостили, ладо моє, вже й помостили! Чуб. III. 83. Вітрило, вітре мій єдиний!.. На князя, ладо моє миле, ти ханові метаєш стріли? Шевч. 643. Загинув ладо, — я загину! Шевч. 644.