Словарь української мови (1924)/лазити
| ◀ лазенька | Словарь української мови Л лазити |
лазівка ▶ |
|
Ла́зити, ла́жу, зиш, гл. 1) Лазить, ползать. Лазять діти у запічку голодні і голі. Шевч. 532. Лазарь, що по печі лазив. Ном. № 4075. По кавуну мухи лазили. Гадина лазила. 2) Взбираться, взлѣзать, лазить. На похиле дерево і кози лазять. Ном. № 4075. Люде лазили і на такі гори, що верстов шість або сім заввишки. Дещо. 18. 3) Лазить, лѣзть, перелѣзать. Наладив дід хижку для бабки: то лазили кішки, а то й собаки стали лазити. Ном. № 7580. Через плоти лазив. Чуб. V. 79.