Словарь української мови (1924)/лайливий

by Борис Грінченко

◀ лайлак

Словарь української мови Борис Грінченко Л лайливий

лайно ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Лайли́вий, а, е. 1) Бранный. Дух вискочив в словах лайливих. Котл. Ен. VI. 41. 2) Любящій ругаться, бранчивый. Там — ратуй Боже — який пан лайливий! Харьк.