Словарь української мови (1924)/ланець
| ◀ ланва | Словарь української мови Л ланець |
ланина ▶ |
|
Ла́нець, нця, м. Оборванецъ, оборвышъ, голякъ, сорванецъ. Забравши деяких троянців, осмалених як гиря ланців, п'ятами з Трої накивав. Котл. Ен. I. 5. Ой, мати моя старая, за що ти мене скарала, за ланця мене оддала? Мет. 263. Ув. Ланцю́га. Ланцюга що дня п'є, прийде додому, мене б'є. Мет. 263.