Словарь української мови (1924)/лугарь

by Борис Грінченко

◀ лугарик

Словарь української мови Борис Грінченко Л лугарь

лугарювати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Луга́рь, ря́, м. 1) Разбойникъ, скрывавшійся въ степныхъ лѣсахъ (см. луг) и нападавшій на купеческіе и чумацкіе обозы. Рудч. Чп. 51. У Стороженка, МПр., 164, слово это употреблено неправильно въ смыслѣ: житель луговъ. Ум. Луга́рик.