Словарь української мови (1924)/луговий
| ◀ лугарювати | Словарь української мови Л луговий |
луговина ▶ |
|
Лугови́й, а́, е́. Принадлежащій лѣсу, выросшему на низменности. См. Луг. Верби луговії зашуміли. АД. I. 248. По під лужечком стежечка, туди пішла молодая Катречка, із луговою водою говорила: ой водо, водо луговая, чого ти стоїш да тихая? Чуб. V. 722. Ум. Лугове́нький. Ой водо, водо луговенька. Рк. Макс.