Словарь української мови (1924)/лузати

by Борис Грінченко

◀ лузання

Словарь української мови Борис Грінченко Л лузати

лузатися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Луза́ти, за́ю, єш, гл. Лущить, шелушить. (Дівчата) дивляться та шуткують, лузаючи насіння та оріхи. Чуб. VII. 450. Ой вийду я за нові ворота, гуляю, гуляю, волоські горішки лузаю, лузаю. Лавр. 123.