Словарь української мови (1924)/лучниця
| ◀ лучник | Словарь української мови Л лучниця |
лучня ▶ |
|
Лучни́ця, ці, ж. 1) Смолистое сосновое дерево. Вх. Зн. 34. 2) Родъ факела изъ смолистаго дерева, употребляемый при багреніи рыбы. Шух. I. 223.
| ◀ лучник | Словарь української мови Борис Грінченко Л лучниця |
лучня ▶ |
|
Словарь української мови — Л
лучниця
Борис Грінченко
1924
Лучни́ця, ці, ж. 1) Смолистое сосновое дерево. Вх. Зн. 34. 2) Родъ факела изъ смолистаго дерева, употребляемый при багреніи рыбы. Шух. I. 223.