Словарь української мови (1924)/ляскати
| ◀ ляскання | Словарь української мови Л ляскати |
ляскіт ▶ |
|
Ля́скати, каю, єш, сов. в. ля́снути, ну, неш, гл. Хлопать, хлопнуть, щелкать, щелкнуть. Батіг ляскав. Ном. № 1276. Прилетіла качка, крилечками ляска. Нп. В руках же довгий був батіг, їм грімко ляскав він із лиха. Котл. Ен. II. 40. Ляснув себе по щоці. Кв. II. 173. Ляснув погонич пугою. К. Орися. Щука… ляснула хвостом по воді та вп'ять на дно пірнула. О. 1862. VIII. 17. Вони́ ті́льки язико́м ля́скають. Они лишь попусту болтаютъ. Грин. I. 233.