Словарь української мови (1924)/макогін
| ◀ маковійка | Словарь української мови М макогін |
макольондра ▶ |
|
Макогі́н, го́ну, м. 1) Деревянный пестъ для растиранія соли, маку, пшена и пр. Лисий як макогін. Ном. № 8661. Макогі́н облиза́ти. Получить отказъ въ сватовствѣ, то-же, что и гарбуза́ вхопи́ти. О. 1862. Русин. весілля. IV. 1. 2) Пестъ толчеи для зерна или сукна. Шух. I. 104, 113. 3) У мосяжникʼовъ: а) при инкрустаціи: родъ деревянной колотушки для вбиванія въ дерево металлическихъ украшеній. Шух. I. 278; б) при выдѣлкѣ глиняныхъ формъ для отливки мѣдныхъ вещей: родъ колотушки, втискивающей модели въ глину для полученія формы. Шух. I. 281, 283.